Статья 115 часть 2 санкция

Что мне грозит по ч 2 ст 115 УК РФ, при положительных характеристиках?

ни разу не судим . харакьеристика с места работы положительная. Обвиняют по 115 стате часть 2,Порезал бутылкой во время драки, У потерпевшего Легкий вред здоровью.Пришла повестка почему то к мировому судье. Что мне грозит?

24 Августа 2017, 18:24 Сергей, г. Пермь

Ответы юристов (1)

Привет друг мой!

Ну у Вас не самая сложная и опасная статья УК РФ, но это сути не меняет.

Итак: УК РФ, Статья 115. Умышленное причинение легкого вреда здоровью

Часть 2 выглядит в Вашем случае так:

Умышленное причинение легкого вреда здоровью, вызвавшего кратковременное расстройство здоровья или незначительную стойкую утрату общей трудоспособности, совершенная с применением предметов, используемых в качестве оружия, —

И она наказывается

наказывается обязательными работами на срок до трехсот шестидесяти часов, либо исправительными работами на срок до одного года, либо ограничением свободы на срок до двух лет, либо принудительными работами на срок до двух лет, либо арестом на срок до шести месяцев, либо лишением свободы на срок до двух лет.

Если Вы не судимы, положительно характеризуетесь, не привлекались последние года к административной ответственности, то можете рассчитывать на обязательные, либо исправительные работы.

Но в таких уголовных делах велик шанс примирения. Загладьте вред перед потерпевшим, извинитесь, до суда, и суд просто прекратит дело.

К мировому судье вам пришла повестка, т.к. это дела частного обвинения и доказывать вашу вину потерпевший будет именно в суде! А вам придется предоставлять контраргументы!

Рекомендую решить вопрос до рассмотрения дела судом, и тогда вы отделаетесь легким испугом!

Уточнение клиента

Сейчас ознакомился с повесткой а там оказывается рассмотрение дела в особом порядке.Хотя мне ни кто не объяснял что это такое. А сейчас почитал и стал переживать ведь там получается я беру всю вину на себя. И мне 100% грозит судимость. Могу ли я во время слушания сказать о рассмотрении дела в общем порядке и проведении более детального расследования?

24 Августа 2017, 21:46

Ищете ответ?
Спросить юриста проще!

Задайте вопрос нашим юристам — это намного быстрее, чем искать решение.

Коментар до статті 115. Умисне вбивство

1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині,-

карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

2. Умисне вбивство:

1) двох або більше осіб;

2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

4) вчинене з особливою жорстокістю;

5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

6> з корисливих мотивів;

7) з хуліганських мотивів;

8) особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку;

9) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

10) поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

11) вчинене на замовлення;

12) вчинене за попередньою змовою групою осіб;

13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116118 цього Кодексу,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

1. Ст. 115 передбачає відповідальність за: 1) умисне вбивство без кваліфікуючих ознак (ч. 1 ст. 115); 2) умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 115),

2. Об’єктом злочину є життя особи.

Початком життя вважається початок фізіологічних пологів. Кінцевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку.

Самогубство, тобто заподіяння смерті самому собі, як і готування до самогубства та замах на самогубство, не є кримінально караними діяннями. Проте наявність прохання або згоди потерпілого на позбавлення його життя не звільняє того, хто це вчинив, від кримінальної відповідальності за умисне вбивство. В.Україні медичним працівникам забороняється здійснення еутаназії — навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань.

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується; 1) діянням — посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого; 3) причинним зв’язком між вказаними діянням та наслідками.

Суспільне небезпечне діяння при вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності. Найчастіше умисне вбивство вчиняється шляхом дії, спрямованої на порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів іншої людини.

Необхідними умовами кваліфікації протиправного заподіяння смерті іншій особі у формі бездіяльності за ст. 115 є обов’язок винного турбуватися про потерпілого та наявність у нього можливості не допустити настання його смерті (наприклад, батьки з метою позбавити немовля життя тривалий час не годують його, медичний працівник з тією ж метою не виконує свої професійні обов’язки щодо хворого).

Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого.

Згідно з законом, активні заходи щодо підтримання життя хворого припиняються у випадку, коли стан людини визначається як незворотна смерть. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку. Діагностичні критерії смерті мозку та процедура констатації моменту смерті людини визначені в Інструкції, затвердженій наказом МОЗ. У ній, зокрема, зазначено, що смерть мозку — це повне та незворотне припинення всіх його функцій, які реєструються при серці, що працює, та примусовій вентиляції легенів. Від незворотної смерті слід відрізняти клінічну смерть, коли життєздатність організму протягом певного часу (в середньому близько 6-8 хвилин) зберігається і, при належному наданні медичної допомоги, людину, що перебуває у такому стані, можна повернути до життя. Ненадання без поважних причин допомоги такому хворому медичним працівником за наявності підстав утворює склад злочину, передбаченого ст. 139. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що пройшов з моменту нанесення ушкоджень і до смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Причинний зв’язок між вказаними вище діянням і наслідками має бути необхідним — смерть потерпілого є закономірним результатом діяння винної особи, а не третіх осіб або яких-небудь зовнішніх сил.

Способи умисного вбивства можуть бути різними і вони не впливають на кваліфікацію діяння за ч. 1 ст. 115. Однак встановлення способу вбивства є обов’язковим, оскільки вчинення вбивства з особливою жорстокістю або способом, небезпечним для жит-

тя багатьох осіб, слід кваліфікувати, відповідно, за п. п. 4, 5 ч. 2 ст.115.

Злочин вважається закінченим з моменту настання фізіологічної

4. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення

злочину досягла 14-річного віку.

5. Суб’єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.

Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел слід вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні взаємовідносини. Визначальним при цьому є суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, у випадку заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, ставлення до настання смерті проявляється в необережності.

Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин.

Мотив і мета злочину підлягають з’ясуванню, оскільки у ряді випадків вони є кваліфікуючими ознаками цього злочину. Ч. 2 ст. 115 передбачає відповідальність за умисне вбивство: з корисливих мотивів (п. 6>, з хуліганських мотивів (п. 7), у зв’язку з виконанням потерпілою особою службового або громадського обов’язку (п. 8), а також з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9). Особливий емоційний стан є ознакою умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116), та умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117),

Помилка в особі потерпілого за загальним правилом не впливає на кваліфікацію вчиненого. Водночас, якщо винний прагнув позбавити життя особу, яка виступає потерпілим від іншого злочину (наприклад, злочину, передбаченого ст. 348), а помилково позбавляє життя іншу людину, яка не є потерпілим від такого злочину, його дії слід кваліфікувати за ст. 15 і відповідною статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за посягання на такого спеціального потерпілого, а також за відповідною частиною (пунктом ч. 2) ст. 115.

Готування до вчинення умисного вбивства і замах на умисне вбивство є кримінальне караними.

6. Особа, яка добровільно відмовилася від вбивства потерпілого, підлягає кримінальній відповідальності лише за фактично вчинене діяння, якщо воно утворює інший склад злочину. Це не стосується тих випадків, коли відмова сталася вже після здійснення всіх дій, які суб’єкт вважав за необхідне вчинити для позбавлення життя потерпілого, але злочин не було доведено до кінця з причин, не залежних від його волі. Таке діяння слід кваліфікувати як закінчений замах на вбивство.

7. Ч. 2 ст. 115 передбачає відповідальність за кваліфіковані види умисного вбивства, Для кваліфікації умисного вбивства за ч. 2 ст. 115 необхідно встановити хоча б одну ознаку, передбачену ч. 2 ст. 115. Якщо в діях винної особи таких ознак вбачається декілька. то всі вони мають отримувати самостійну правову оцінку за відповідним пунктом ч. 2 ст. 115. При цьому слід мати на увазі, що у певних випадках кваліфікація умисного вбивства одночасно за декількома пунктами ч. 2 ст. 115 виключається. Так, не можна кваліфікувати умисне вбивство однієї особи одночасно за п. п. б і 7. Як правило, умисне вбивство однієї особи не повинно також кваліфікуватися за п. п. 6, 8. 9 ч. 2 ст. 115. Водночас, слід мати на увазі, що в окремих випадках (наприклад, при вчиненні вбивства на замовлення) така кваліфікація (а також додатково і за п. 11 ч. 2 ст. 115) можлива.

Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115>, Позбавлення життя однієї особи і замах на вбивство іншої не утворюють цієї кваліфікуючої ознаки і потребують кваліфікації за сукупністю злочинів — за ч. 1 або відповідним пунктом ч. 2 ст. 115 та ст. 15 і п, 1 ч. 2 ст. 115. Якщо винний, бажаючи вбити декілька осіб, позбавив життя двох із них, а стосовно інших умисел не довів до кінця з незалежних від його волі причин, то вчинене кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 та ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115. При цьому вбивство двох або більше осіб слід кваліфікувати за п. 1 ч. 2 ст. 115, якщо дії винного охоплювалися єдиним умислом і були вчинені, як правило, одночасно. Вбивство різних осіб може бути вчинене з різних мотивів. Якщо такий мотив є обтяжуючою обставиною, то вчинене слід кваліфікувати ще й за іншим відповідним пунктом ч. 2 ст. 115.

У разі умисного вбивства при вчиненні злочинів, в ‘яких кваліфікуючою ознакою є загибель людей (зокрема ч. З ст. 110, ч. З ст, 161, ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 260, ч. 2 ст. 294, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 378, ч. З ст399), дії винного слід кваліфікувати за ч. ч. ї або 2 ст. 115 та за статтею КК, яка передбачає відповідальність за злочин, де кваліфікуючою ознакою є загибель людей.

Умисне вбивство двох або більше осіб з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи утворює склад геноциду і потребує кваліфікації за ч. 1 ст. 442.

Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115), має місце тоді, коли смерть умисно і протиправно заподіюється дитині, якій на момент позбавлення її життя не виповнилося 14 років, або жінка завідомо для винного дійсно знаходилась у стані вагітності. Вбивство дитини, яку винний помилково вважав малолітньою, або вбивство жінки, яку винний помилково вважав вагітною, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 і п, 2 ч. 2 ст. 115 та, залежно від обставин справи, за відповідною частиною (пунктом ч. 2) ст. 115.

Про поняття заручника (п. З ч, 2 ст. 115) див. коментар до ст. 147.

При кваліфікації умисного вбивства за ознакою вчинення його з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115) слід мати на увазі, що законом особлива жорстокість пов’язується зі способом позбавлення людини життя та іншими обставинами, які свідчать про проявлення винним особливої жорстокості.

Умисне вбивство визнається вчиненим з особливого жорстокістю, коли винний усвідомлював, що завдає потерпілому особливі страждання шляхом глумління, тортур, мордування, мучення, у т.ч. з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю тощо. До особливо жорстокого способу умисного вбивства належить також заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для винного завдавали потерпілому особливих страждань.

Умисне вбивство слід також вважати вчиненим з особливою жорстокістю, якщо воно супроводжувалось глумлінням над трупом, а так само в присутності близьких потерпілому осіб, і винний усвідомлював, що такими діями спричиняє їм особливі страждання. Але знищення або розтин трупа з метою приховання вбивства не можуть вважатися вбивством з особливою жорстокістю.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, або при перевищенні меж необхідної чи уявної оборони, або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, хоча б його було вчинено з ознаками особливої жорстокості шляхом спричинення великої кількості тілесних ушкоджень або в присутності близьких потерпілому осіб, слід кваліфікувати, відповідно, за ст. ст. 116 або 118.

Умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115), має місце тоді, коли винний, здійснюючи умисел на позбавлення життя певної особи, усвідомлював, що застосовує спосіб вбивства, небезпечний для життя не тільки однієї людини. При цьому небезпека для життя інших людей має бути реальною. У випадку, коли при умисному вбивстві людини заподіяно тілесні ушкодження також іншим особам, дії винного слід кваліфікувати за п. 5 ч. 2 ст. 115 та відповідними статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за умисне спричинення тілесних ушкоджень.

Якщо при умисному вбивстві, вчиненому способом, небезпечним для життя багатьох осіб, позбавлено життя кількох з них, вчинене слід кваліфікувати за п. п. 1 і 5 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115) має місце у разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв’язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном), одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов’язків (одержати спадщину, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. Вилучення з корисливих мотивів органа чи тканини людини шляхом примушування або обману, що завідомо для суб’єкта злочину заподіяло смерть

потерпілому, слід кваліфікувати, залежно від обставин справи, за відповідними частинами ст. 143 та п. 6 ч. 2 ст. 115.

Для наявності даного складу умисного вбивства не має значення, чи досяг винний тієї матеріальної вигоди, якої прагнув. У випадках, коли умисел на заволодіння майном виник у винного після вбивства, вчиненого з інших мотивів, його дії слід кваліфікувати, залежно від обставин, за відповідними частинами ст. 115тазаст. 185 чи 186. Сукупність злочинів матиме місце і в тому випадку, коли винний вчиняє умисне вбивство під час нападу або зразу ж після нього з метою заволодіння або утримання майна. За таких обставин вчинене слід кваліфікувати як умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115) та розбій (ч. 4 ст. 187). Так само за сукупністю злочинів кваліфікується вчинення умисного вбивства з метою заволодіння предметами, відповідальність за заволодіння якими передбачена спеціальними нормами (зокрема ст. ст. 262, 308, 312, 313). Ди підбурювача умисного вбивства з корисливих мотивів необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 27 і п. 6 ч. 2 ст. 115 незалежно від того, чи були його особисті мотиви щодо позбавлення життя потерпілого корисливими. Незаконне заволодіння особою транспортним засобом, поєднане з позбавленням життя потерпілого, слід кваліфікувати залежно від спрямованості її умислу та мотивації дій. За наявності корисливих мотивів вчинене потребує кваліфікації за п. 6ч. 2 ст. 115 та ч. З ст. 289.

Умисним вбивством з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115) є умисне вбивство, вчинене на ґрунті явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, атак само умисне вбивство без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу. За наявності реальної сукупності умисного вбивства з хуліганських мотивів і хуліганства вчинене слід кваліфікувати за п. 7 ч. 2 ст. 115 та за ст. 296. Коли під час хуліганства заподіяно смерть потерпілого з необережності, дії винного слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 296 та за ст. 119. Умисне вбивство в сварці чи бійці, які розпочав сам потерпілий, а так само з ревнощів, помсти чи інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих відносин, хоча при цьому і було порушено Громадський порядок, не можна кваліфікувати як вчинене з хуліганських мотивів.

Умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку (п. 8 ч. 2 ст. 115) має місце тоді, коли позбавлення життя потерпілого здійснюється з метою перешкодити правомірній діяльності особи у зв’язку з виконанням нею свого службового або громадського обов’язку або із помсти за таку діяльність. Під виконанням службового обов’язку розуміють діяльність особи, що входить в коло її повноважень, а громадського обов’язку — здійснення спеціально покладених на особу громадських повноважень чи інших дій в інтересах суспільства або окремих громадян (зокрема припинення правопорушення, повідомлення органам влади про вчинений злочин або готування до нього). Час, що пройшов з моменту виконання потерпілим свого службового чи громадського обов’язку, не впливає на кваліфікацію цього діяння за п. 8 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство громадянина, який вживав заходів щодо припинення хуліганства, слід кваліфікувати за п. 8 ч. 2 ст. 115, і додаткової кваліфікації за п. ? ч. 2 ст. 115 воно не потребує. Хуліганство і наступне вбивство особи, яка вживала заходів щодо припинення хуліганства, слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 296 і п. 8 ч. 2 ст. 115 або ст. 348.

До числа близьких родичів належать: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.

Посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця чи їхніх близьких родичів, судді, народного засідателя чи присяжного чи їхніх близьких родичів, захисника чи представника особи чи їхніх близьких родичів, представника іноземної держави за наявності підстав підлягає кваліфікації, відповідно, за ст. ст. 112, 348, 379, 400, 443.

Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115) має місце за наявності в діях винної особи, спрямованих на позбавлення життя іншої особи, зазначеної мети. При цьому для наявності складу даного злочину не має значення, намагався приховати винний закінчений злочин, готування до злочину чи замах на злочин. Потерпілим при такому вбивстві може бути будь-яка особа, яка володіє певною інформацією про вчинений злочин і ця обставина відома винному.

Якщо винний особисто вчинив інший злочин та умисне вбивство з метою його приховання, його дії слід кваліфікувати за п. 9 ч. 2 ст. 115 та за статтею КК, яка передбачає відповідальність за інший вчинений ним злочин. При цьому на кваліфікацію вчиненого не впливає роль, яку виконував винний при вчиненні іншого злочину, — був його організатором, підбурювачем чи пособником. Коли винний вчинив умисне вбивство з метою приховати злочин, вчинений іншою особою, його дії слід кваліфікувати тільки за п. 9 ч. 2 ст. 115 без додаткової кваліфікації за ст. 396. Якщо ж умисне вбивство з метою приховати злочин, вчинений іншою особою, було заздалегідь обіцяно, то вчинене винним слід кваліфікувати за п. 9 ч. 2 ст. 115 та як співучасть у вчиненні того злочину, який приховувався.

Потерпілим при умисному вбивстві з метою полегшити вчинення іншого злочину є будь-яка особа, яка здатна у будь-якій формі перешкодити винному вчинити злочин. При цьому не має значення, чи здійснив винний свій умисел на вчинення такого злочину.

Умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким’ задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115). Про поняття зґвалтування див. ст. 152 і коментар до неї, а про поняття насильницького задоволення статевої лристрасті неприродним способом — коментар до ст. 153. Оскільки вбивство не є способом вчинення зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, то умисне вбивство в процесі зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за п. 10 ч. 2 ст. 115 та частинами третіми

ст. ст. 152 або 153, У випадках, коли умисне вбивство потерпілої особи з метою приховати зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом вчинено через деякий час після вчинення названих злочинів, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. ст. 152 або 153 та за п. 10 ч. 2 ст. 115.

Умисним вбивством, вчиненим на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115), є умисне позбавлення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов’язується позбавити потерпілого життя, а замовник — вчинити або не вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру. В останньому випадку умисне вбивство кваліфікується за п. 1 Ї ч. 2 ст. 115 незалежно від того, коли було вчинено обіцяні виконавцеві дії матеріального чи нематеріального характеру — до чи після вбивства, виконав чи не виконав їх замовник, збирався він це робити чи ні, Під діями матеріального характеру слід, зокрема, розуміти: сплату виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передачу чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов’язань тощо, а під діями нематеріального характеру — будь-які дії, вчинення чи невчинення яких безпосередньо не пов’язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства (наприклад, допомога у працевлаштуванні, вирішенні певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності, залучення до вчинення інших злочинів, якщо цього бажає виконавець, тощо).

Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи є або підбурювачем, або організатором (якщо він не є співвиконавцем цього вбивства), і його дії слід кваліфікувати за ч. ч. З або 4 ст. 27 і п. 11 ч. 2 ст. 115. Дії замовника умисного вбивства, який був співвиконавцем цього злочину, кваліфікуються за п. 11 і 12 ч. 2 ст. 115 як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб, а за наявності підстав — і за іншими пунктами цієї статті. Якщо ж замовник умисного вбивства, який не є співвиконавцем вбивства, керується корисливими, а виконавець — якимись іншими мотивами, дії замовника необхідно кваліфікувати за ч. З чи 4 ст. 27 і п. 6 та 11 ч. 2 ст. 115. П. 11 ч. 2 ст. 115 не може застосовуватися, коли замовлено не умисне вбивство, а будь-який інший насильницький злочин. Якщо, наприклад, замовник доручив виконавцеві заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив потерпілого, то замовник підлягає кримінальній відповідальності за співучасть у злочині, який він організував або до вчинення якого підбурював, а виконавець — за Умисне вбивство.

У випадках, коли виконавець взяв на себе обов’язок позбавити потерпілого життя, але з незалежних від його волі причин умисел на вбивство до кінця не реалізував, дії замовника залежно від конкретних обставин справи повинні розглядатись як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення чи в замаху на вчинення цього злочину і кваліфікуватися за відповідними частинами ст.ст. 27, 14 (15) і п. 11 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. ЇЇ5), якщо у позбавленні життя потерпілого брали участь за попередньою домовленістю як співвиконавці дві і більше осіб.

Співвиконавцями умисного вбивства повинні визнаватися також ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілого, але, будучи об’єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу.

З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попередньою змовою, до таких дій можуть бути віднесені: а) застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; б) подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співвиконавцем (застосування до потерпілого фізичного чи психічного насильства, зв’язування його чи утримання в той час як інший співучасник завдає йому ударів з метою заподіяння смерті, тощо); в) усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це (тримання чи ізоляція особи, яка намагається або може допомогти жертві, відвернення уваги такої особи тощо), а також сприяння доступу іншій особі до жертви; г) надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час вчинення вбивства шляхом передачі зброї, давання порад тощо; д) ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу на вбивство.

Якщо учасники групи осіб діяли узгоджено щодо декількох осіб, хоча кожен із них позбавляв життя одного потерпілого, дії кожного із них слід кваліфікувати як умисне вбивство двох і більше осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п. п. 1 і 12 ч. 2 ст. 115). У випадку, коли умисне вбивство вчинене бандою, дії її членів слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, як бандитизм (ст. 257) та умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115).

Умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116- 118 КК, підлягає кваліфікації за п. 13 ч. 2 ст. 115, якщо судимість особи за раніше вчинене умисне вбивство не знята чи не погашена в установленому порядку та на момент вчинення наступного умисного вбивства не спливли строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Підставою для кваліфікації діяння за п. 13 ч. 2 ст. 115 є вчинення особою не лише вбивства, передбаченого ст. 115, а й умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, відповідальність за яке передбачена іншими статтями КК (зокрема ст. ст. 112, 348, 379, 400, 443).

Відповідальність за повторне умисне вбивство чи замах на нього настає незалежно від того, чи вчинила особа раніше умисне вбивство або замах на нього, чи була вона виконавцем або іншим співучасником умисного вбивства. Якщо винний не був засуджений за раніше вчинене умисне вбивство або замах на нього, такі його дії підлягають самостійній кваліфікації, а наступне умисне вбивство слід кваліфікувати за п. 13 ч. 2 ст. 115. Подібним чином самостійно повинні кваліфікуватися діяння і у випадках, коли: а) спочатку вчинюється замах на умисне вбивство за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115), а потім умисне вбивство (ч. 1 ст. 115); б) коли спочатку вчинюється вбивство за обтяжуючих обставин, а потім замах на умисне вбивство.

Якщо винний в різний час вчинив два замахи на умисне вбивство за обтяжуючих обставин і за перший з них не був засуджений, вчинене загалом потрібно кваліфікувати за ч. ч. 2 або 3 ст. 15 і п. 13 ч. 2 ст. 115 та відповідними пунктами ч. 2 ст. 115, що передбачають обтяжуючі обставини обох замахів на умисне вбивство за обтяжуючих обставин. Коли особа вчинила декілька умисних вбивств за обтяжуючих обставин, передбачених різними пунктами ч. 2 ст. 115, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених цими пунктами та за п. 13 ч. 2 ст. 115.

Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992p. (cm. 52).

Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріа лів людини» від 16 липня 1999р. (ст. 15).

Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку. Затверджена наказом МОЗ №226 від 25 вересня 2000 p.

Постанова ПВС №1 від 1 квітня 1994 p. «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини».

Именем Российской Федерации

г. Новокузнецк 31 июля 2015 года

Мировой судья судебного участка №4 Центрального судебного района г. Новокузнецка Кемеровской области Сташкова Ю.С., исполняющий обязанности мирового судьи судебного участка №2 Центрального района г. Новокузнецка Кемеровской области,

С участием государственного обвинителя- ст. помощника прокурора Центрального района г. Новокузнецка — Понятовской Г.Е.

Подсудимого Шевченко С.А.

Защитника Маньшина И.А., представившего ордер № 31 от 27.01.2015г.

При секретаре Артемьевой Е. А.

Рассмотрев материалы уголовного дела по обвинению Шевченко С.А., *** г.р., уроженца ***, проживающего в ***, гражданина РФ, с неполным средним образованием, холостого, имеющего малолетнего ребенка, работающего в ООО «СтройБлок» грузчиком, судимого: 27.02.2012г. Центральным районным судом г. Новокузнецка Кемеровской области по ч.1 ст.111 УК РФ к 03 годам лишения свободы, освобожден условно досрочно по постановлению Заводского районного суда г. Кемерово от 09.10.2013г. на 01 год 03 месяца,

В совершении преступления, предусмотренного п.п. «а, в» ч.2 ст. 115 УК РФ

Подсудимый Шевченко С.А. совершил преступление- умышленное причинение легкого вреда здоровью, вызвавшего кратковременное расстройство здоровья, совершенное из хулиганских побуждений с применением предмета, используемого в качестве оружия.

Так, 07 января 2015 года около 21.00 часа Шевченко С.А., находясь в алкогольном опьянении у здания магазина «Мария- Pa », расположенного по адресу: ***, с применением предмета, используемого в качестве оружия — деревянной палки, беспричинно, действуя из хулиганских побуждений и с целью причинения вреда здоровью гр. Куцевалову Р.В., умышленно нанес ему один удар деревянной палкой в правую часть головы. От данного удара Куцевалов Р.В. испытал сильную физическую боль, при этом у него одновременно образовались две рваные раны, из которых потекла кровь. После чего Шевченко С.А. прекратил свои преступные действия. В результате своих умышленных преступных действий Шевченко С.А. причинил Куцевалову Р.В., согласно заключения эксперта № 770 от 05.03.2015 года: раны на правой ушной раковине, в правой заушной области, которые квалифицируются как легкий вред здоровью по признаку кратковременного расстройства здоровья сроком не более 21 -го дня.

Подсудимый Шевченко С.А. в судебном заседании поддержал заявленное им на предварительном следствии ходатайство об особом порядке принятия судебного решения, т.е. постановления приговора без проведения судебного разбирательства, пояснив, что данное ходатайство заявлено им добровольно, после консультации с защитником, которым ему разъяснен порядок и последствия рассмотрения дела в особом порядке.

Государственный обвинитель, защитник подсудимого не возражают против применения особого порядка принятия судебного решения.

Обсуждая заявленное ходатайство, государственный обвинитель пояснил, что Шевченко С.А. обоснованно привлечен к ответственности по п.п. «а, в» ч.2 ст. 115 УК РФ , его вина подтверждается собранными по данному уголовному делу доказательствами.

Подсудимый вину в совершении преступления, предусмотренного п.п. «а, в» ч.2 ст. 115 УК РФ признал полностью, согласен с предъявленным обвинением.

Принимая во внимание, что ходатайство заявлено подсудимым добровольно, после проведения консультации с защитником и подсудимый осознает характер и последствия заявленного им ходатайства, санкция части 2 статьи 115 УК РФ не превышает 10-ти лет лишения свободы, суд, учитывая мнение всех участников процесса, с соблюдением требований ст. 314 УПК РФ, считает возможным постановить приговор без проведения судебного разбирательства, в особом порядке.

Обвинение, с которым согласился подсудимый, обоснованно и подтверждается собранными по уголовному делу доказательствами, а поэтому суд квалифицирует действия Шевченко по п.п. «а, в» ч.2 ст. 115 УК РФ, как умышленное причинение легкого вреда здоровью, вызвавшего кратковременное расстройство здоровья, совершенное из хулиганских побуждений с применением предмета, используемого в качестве оружия.

При назначении наказания суд учитывает характер и степень общественной опасности преступления, личность виновного, в том числе обстоятельства смягчающие и отягчающие наказание, имущественное положение Шевченко, а так же влияние назначенного наказания на исправление осужденного и на условия жизни его семьи, требования ч.5 ст. 62 УК РФ.

В качестве обстоятельств, смягчающих наказание, суд учитывает, что Шевченко вину признал, в содеянном раскаялся, наличие малолетнего ребенка, состояние здоровья подсудимого, состояние здоровья матери подсудимого.

В соответствии с ч.1 ст.18 УК РФ в действиях Шевченко усматривается простой рецидив. В соответствии с п. «а» ч.1 ст.63 УК РФ рецидив признается судом в качестве обстоятельства, отягчающего наказание подсудимого, поэтому оснований для применения положений ч.1 ст.62 УК РФ при назначении наказания Шевченко не имеется и наказание ему следует назначать с учетом требований ч.2 ст. 68 УК РФ.

Оснований для применения к подсудимому ст.64 УК РФ суд не усматривает, равно как и исключительных обстоятельств, существенно уменьшающих степень общественной опасности совершенного преступления, либо личности виновного по делу не установлено.

Оценивая данные о личности подсудимого, суд учитывает, что Шевченко на учёте в наркологическом диспансере г.Новокузнецка и в психиатрическом диспансере г.Новокузнецка не состоит, работает, по месту работы характеризуется положительно, по месту жительства участковым инспектором полиции характеризуется удовлетворительно.

Учитывая требования ст.6 УК РФ о принципе справедливости назначаемого наказания, данные о личности подсудимого, характер и степень общественной опасности преступления, в целях восстановления социальной справедливости, суд считает необходимым назначить Шевченко С.А. наказание в виде лишения свободы, поскольку данное наказание будет соответствовать характеру и степени общественной опасности преступления, обстоятельствам его совершения и личности виновного. При этом суд считает возможным назначение наказания условно, с применением ст.73 УК РФ , без реального лишения свободы.

Кроме того, при назначении наказания суд учитывает, что преступление, за которое Шевченко С.А. осуждается по настоящему приговору совершено им в период условно-досрочного освобождения по приговору Центрального районного суда г. Новокузнецка Кемеровской области от 27.02.2012 года. Однако, учитывая, что Шевченко в содеянном раскаялся, на предварительном следствии потерпевший не настаивал на строгом наказании Шевченко, суд считает возможным не отменять Шевченко условно-досрочное освобождение от наказания и не применять ст.70 УК РФ, полагая возможным исполнять приговор от 27.02.2012г. самостоятельно.

Руководствуясь ст. ст. 314- 316, ст. 307 УПК РФ, суд

Признать Шевченко С.А. виновным в совершении преступления, предусмотренного п.п. «а, в» ч.2 ст. 115 УК РФ и назначить ему наказание по данной статье в виде 01 года лишения свободы.

В соответствии со ст. 73 УК РФ назначенное наказание считать условным с испытательным сроком 01 (один) год 06 (шесть) месяцев.

Возложить на условно осужденного Шевченко С.А. с учетом его возраста, трудоспособности и состояния здоровья, следующие обязанности: не менять постоянного места жительства, работы без уведомления специализированного государственного органа, осуществляющего контроль за поведением условно осужденного, в течение 10 дней по вступлению приговора в законную силу встать на учет в уголовно- исполнительную инспекцию; один раз в месяц в установленные дни являться на регистрацию в уголовно-исполнительную инспекцию.

Срок наказания исчислять с момента вступления приговора в законную силу. Зачесть Шевченко С.А. в испытательный срок время со дня провозглашения приговора до вступления приговора в законную силу.

Приговор Центрального районного суда г. Новокузнецка Кемеровской области от 27.02.2012г. в отношении Шевченко С.А. исполнять самостоятельно.

Меру пресечения Шевченко С.А. до вступления приговора в законную силу оставить в виде подписки о невыезде и надлежащем поведении.

Вещественное доказательство – деревянную палку, хранящуюся в камере хранения вещественных доказательств отдела полиции «Центральный» Управления МВД России по г. Новокузнецку –уничтожить ( л.д.18).

Приговор может быть обжалован или опротестован в десятидневный срок в апелляционном порядке в Центральный районный суд г.Новокузнецка Кемеровской области с момента постановления.

Приговор не может быть обжалован в апелляционном порядке по основанию, предусмотренному п.1 ст.389.15 УПК РФ.

Разъяснить осужденному, что жалоба подается через мирового судью, постановившего приговор и при подаче апелляционной жалобы он имеет право ходатайствовать об участии в рассмотрении уголовного дела в суде апелляционной инстанции, осужденный имеет право пригласить защитника для участия в рассмотрении уголовного дела судом апелляционной инстанции. В случае неявки приглашенного защитника в течение 5 суток суд в соответствии с ч.3 ст. 49 УПК РФ вправе предложить пригласить другого защитника, а в случае отказа – принять меры по назначению защитника по своему усмотрению; им еют право отказаться от защитника. Отказ от защитника в соответствии с ч.3 ст. 52 УПК РФ не лишает права в дальнейшем ходатайствовать о допуске защитника к участию в производстве по уголовному делу; име е т право ходатайствовать перед судом о назначении защитника, в том числе бесплатно в случаях, предусмотренных УПК РФ. В соответствии с п.5 ч.2 ст. 131, ст. 132 УПК РФ суммы, выплаченные адвокату за оказание юридической помощи в случае участия адвоката по назначению, относятся к процессуальным издержкам, которые суд вправе взыскать с осужденн ого .

Статья 115. Умышленное причинение легкого вреда здоровью

1. Умышленное причинение легкого вреда здоровью, вызвавшего кратковременное расстройство здоровья или незначительную стойкую утрату общей трудоспособности, —

наказывается штрафом в размере до сорока тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до трех месяцев, либо обязательными работами на срок до четырехсот восьмидесяти часов, либо исправительными работами на срок до одного года, либо арестом на срок до четырех месяцев.

2. То же деяние, совершенное:

а) из хулиганских побуждений;

б) по мотивам политической, идеологической, расовой, национальной или религиозной ненависти или вражды либо по мотивам ненависти или вражды в отношении какой-либо социальной группы;
Информация об изменениях:

Федеральным законом от 21 июля 2014 г. N 227-ФЗ часть 2 статьи 115 дополнена пунктом «в»

в) с применением оружия или предметов, используемых в качестве оружия, —

наказывается обязательными работами на срок до трехсот шестидесяти часов, либо исправительными работами на срок до одного года, либо ограничением свободы на срок до двух лет, либо принудительными работами на срок до двух лет, либо арестом на срок до шести месяцев, либо лишением свободы на срок до двух лет.

Комментарий к Ст. 115 УК РФ

1. Ответственность за умышленное причинение легкого вреда здоровью наступает по комментируемой статье при наличии одного из двух признаков: а) если действия виновного вызвали кратковременное расстройство здоровья; б) если в результате наступила незначительная стойкая утрата трудоспособности. Ответственность за побои выделена в самостоятельную ст. 116 УК, где к побоям приравнено также «совершение иных насильственных действий, причинивших физическую боль, но не повлекших последствий, указанных в статье 115 настоящего Кодекса». Под эту категорию подпадают и легкие телесные повреждения, «не повлекшие расстройства здоровья», которые ранее квалифицировались по ч. 2 ст. 112 УК РСФСР.

2. Кратковременным считается расстройство здоровья продолжительностью не свыше трех недель (21 день). Продолжительность расстройства здоровья определяется обычно числом дней временной нетрудоспособности по больничному листку.

Под незначительной стойкой утратой трудоспособности понимается стойкая утрата общей трудоспособности в размере 5%.

3. Федеральным законом от 08.12.2003 N 162-ФЗ статья дополнена ч. 2, устанавливающей ответственность за те же деяния, совершенные из хулиганских побуждений. Это связано с исключением из ч. 1 ст. 213 УК такого признака уголовно наказуемого хулиганства, как применение насилия к гражданам. Тем самым усиливается ответственность за совершение преступления, предусмотренного комментируемой статьей, в случае совершения его из хулиганских побуждений. Федеральным законом от 24.07.2007 N 211-ФЗ «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации в связи с совершенствованием государственного управления в области противодействия экстремизму» ч. 2 комментируемой статьи дополнена п. «б», идентичным п. «е» ч. 2 ст. 111 и п. «л» ст. 105 УК.
———————————
СЗ РФ. 2007. N 31. Ст. 4008.

Смотрите еще:

  • О зеленый г волжский воинская часть О зеленый г волжский воинская часть Всем проживающим в наших гостинничных квартирах, предоставляются отчетные документы, предусмотренные законодательством РФ: Кассовые чеки, БСО, договора, […]
  • Приговор ст 136 Приговор ст 136 НИКОЛАЕВ, 21 ОКТЯБРЯ 2014 ГОДА, КОНТЕКСТ-ПРИЧЕРНОМОРЬЕ — Пресс-служба Николаевской области заявила, что приговор по делу об убийстве в Николаеве трехлетнего мальчика будет обжалован, передает […]
  • Унитарные предприятия гк рф 2014 Глава 4. ЮРИДИЧЕСКИЕ ЛИЦА § 4. Государственные и муниципальные унитарные предприятия Статья 113. Унитарное предприятие 1. Унитарным предприятием признается коммерческая организация, не наделенная правом […]
  • Расследование уголовного дела частного обвинения Расследование уголовного дела частного обвинения В соответствии с Уголовно-процессуальным кодексом Российской Федерации (УПК РФ) под уголовным преследованием понимается процессуальная деятельность, […]
  • Ст 116 ч 2 а ук рф наказание лишение свободы Статья 116 УК РФ. Побои (действующая редакция) Побои или иные насильственные действия, причинившие физическую боль, но не повлекшие последствий, указанных в статье 115 настоящего Кодекса, совершенные из […]
  • Ук статья 115 часть 1 Статья 115. Умышленное причинение легкого вреда здоровью Статья 115. Умышленное причинение легкого вреда здоровью См. комментарии к статье 115 УК РФ Информация об изменениях: Федеральным законом от 7 декабря […]
  • Ст 115 часть 2 в ук рф Статья 115. Умышленное причинение легкого вреда здоровью 1. Умышленное причинение легкого вреда здоровью, вызвавшего кратковременное расстройство здоровья или незначительную стойкую утрату общей […]
  • Изменения в ст 115 ук рф Статья 115. Умышленное причинение легкого вреда здоровью СТ 115 УК РФ. 1. Умышленное причинение легкого вреда здоровью, вызвавшего кратковременное расстройство здоровья или незначительную стойкую утрату общей […]