Ст 23 п 3

О воинской обязанности и военной службе
Статья 23. Сроки военной службы

1. Сроки срочной военной службы в календарном исчислении устанавливаются:

для солдат и матросов, сержантов и старшин, проходящих срочную военную службу в Вооруженных Силах Украины и других военных формированиях, — до 18 месяцев;

для лиц, которые на момент призыва на срочную военную службу имеют степень высшего образования специалист или магистр, — до 12 месяцев.

2. Для граждан Украины, которые принимаются на военную службу по контракту и назначаются на должности, устанавливаются следующие сроки военной службы в календарном исчислении:

для лиц рядового состава — 3 года;

для лиц сержантского и старшинского состава — от 3 до 5 лет;

для курсантов высших военных учебных заведений и военных учебных подразделений высших учебных заведений — время обучения в высшем военном учебном заведении или военном учебном подразделении высшего учебного заведения;

для лиц офицерского состава:

для граждан, которым первичное воинское звание присвоено после прохождения полного курса военной подготовки по программе подготовки офицеров запаса или в порядке аттестации лиц к присвоению первичных воинских званий офицерского состава запаса — от 2 до 5 лет;

для других граждан — от 1 до 5 лет.

3. Для лиц, принимаемых на военную службу по контракту в период с момента объявления мобилизации в момента введения военного положения или объявления решения о демобилизации и назначаются на должности, сроки военной службы в календарном исчислении устанавливаются в соответствии с частью второй настоящей статьи.

Для военнослужащих срочной военной службы и военнослужащих военной службы по призыву по мобилизации, на особый период, которые во время действия особого периода отслужили не менее 11 месяцев, лиц, уволенных с военной службы во время действия особого периода, которые принимаются на военную службу по контракту в период с момента объявления мобилизации в момента введения военного положения или объявления решения о демобилизации, срок военной службы в календарном исчислении устанавливается шесть месяцев. Срок прохождения военной службы для таких военнослужащих может быть продлен по новым контрактам на шесть месяцев или на сроки, определенные частью четвертой настоящей статьи. В случае окончания особого периода или оглашения решения о демобилизации действие таких контрактов прекращается досрочно.

4. Срок прохождения военной службы может быть продлен по новому контракту до достижения предельного возраста пребывания на военной службе:

для военнослужащих, проходящих военную службу на должностях рядового состава, — на 3 года;

для военнослужащих, проходящих военную службу на должностях сержантского и старшинского состава, — на срок от 3 до 5 лет;

для лиц офицерского состава — на срок от 5 до 10 лет.

Для лиц офицерского состава, имеющих право на пенсию за выслугу лет, по их желанию срок прохождения военной службы по новому контракту может быть продлен на срок от 2 до 10 лет, но не более чем до достижения предельного возраста пребывания на военной службе.

Во время действия особого периода для военнослужащих по их желанию срок прохождения военной службы по новому контракту может быть продлен на срок от 1 до 10 лет, но не более чем до достижения предельного возраста пребывания на военной службе.

5. Лицам офицерского состава, которым до достижения предельного возраста пребывания на кадровой военной службе осталось менее 5 лет, при переходе на военную службу по контракту продолжительность действия первого контракта определяется сроком, который остался до достижения ими установленного предельного возраста пребывания на военной службе.

6. Военнослужащие, принятые на военную службу по контракту из числа военнослужащих срочной военной службы и граждан призывного возраста, которые не проходили срочную военную службу, в случае расторжения контракта направляются для прохождения срочной военной службы, если они не выслуживших установленные сроки срочной военной службы, за исключением случаев, предусмотренных подпунктами «б», «г», «д» или «ж» пункта 1 части пятой статьи 26 настоящего Закона.

7. Для граждан Украины, призванных на военную службу, устанавливаются следующие сроки военной службы в календарном исчислении:

для лиц офицерского состава, которые проходят военную службу по призыву, — до 18 месяцев;

для военнослужащих, проходящих военную службу по призыву по мобилизации, на особый период, — до окончания особого периода или до объявления решения о демобилизации.

8. В срок военной службы не засчитывается время отбывания военнослужащими наказания в виде содержания в дисциплинарной воинской.

9. Во время действия особого периода:

1) для военнослужащих, у которых закончился срок военной службы, установленный настоящей статьей, военная служба продолжается сверх установленных сроков:

в период с момента объявления мобилизации в момента введения военного положения (наступление военного времени) — до сроков, определенных решением Президента Украины, кроме случаев, определенных пунктами «б», «в», «г» части второй, пунктами «б», » в «,» г «,» д «,» д «,» е «части третьей статьи 26 настоящего Закона;

с момента введения военного положения (наступление военного времени) — до объявления демобилизации, кроме случаев, определенных пунктами «б», «в», «г» части второй, пунктами «б», «в», «г», «д» , «д», «е» части третьей статьи 26 настоящего Закона;

2) для военнослужащих, проходящих военную службу по контракту, действие контракта продолжается сверх установленных сроков:

с момента объявления мобилизации — в течение срока ее проведения, который определяется решением Президента Украины, кроме случаев, определенных пунктом 3 части пятой статьи 26 настоящего Закона;

с момента введения военного положения — до объявления демобилизации, кроме случаев, определенных пунктом 3 части пятой статьи 26 настоящего Закона;

3) в особый период (кроме проведения мобилизации и введении военного положения) для военнослужащих, проходящих военную службу по контракту и срок контракта которых истек, военная служба может быть продлена по новым контрактам на сроки, определенные частью четвертой этой статьи, кроме случаев, определенных абзацем вторым части третьей настоящей статьи.

10. Для нужд Вооруженных Сил Украины и других военных формирований (кроме Государственной пограничной службы Украины, Службы безопасности Украины и Службы внешней разведки Украины) военнослужащим военной службы по контракту из числа граждан Украины, которые во время прохождения военной службы были признаны военно-врачебными комиссиями негодными к военной службе по состоянию здоровья по результатам заболеваний, ранений (травм, контузий, увечий), полученных при исполнении обязанностей военной службы, привело к установлению им инвалидности, частичной потери трудоспособности без установления инвалидности (кроме умственных, сенсорных, психологических недостатков, нарушений психики, поведения и других заболеваний, определенных Министерством обороны Украины и другими центральными органами исполнительной власти, которые в соответствии с законом осуществляют руководство военными формированиями), по их обращению может быть продлен военную службу до истечения срока контракта с возможностью заключения нового контракта, но не более чем до достижения предельного возраста пребывания на вийсь ной службе.

Порядок продления военной службы (действия контракта) таким военнослужащим определяется соответствующими положениями о прохождении гражданами Украины военной службы и иными нормативными правовыми актами Министерства обороны Украины, других центральных органов исполнительной власти, которые в соответствии с законом осуществляют руководство военными формированиями, если иное не предусмотрено законом.

Перечень должностей, которые могут быть замещены такими военнослужащими, определяется Министерством обороны Украины и другими центральными органами исполнительной власти, которые в соответствии с законом осуществляют руководство военными формированиями.

Трудовий договір є основним інститутом в системі трудового права. Він є підставою виникнення трудових правовідносин.

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір може бути укладеним, згідно зі ст. 23 КЗпП України: на невизначений строк; на визначений строк, який встановлюється за погодженням сторін; на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за погодженням сторін.

Загальний порядок укладення трудового договору визначено у ст. 24 КЗпП України. Зміст цієї статті досить суперечливий, що викликає на практиці труднощі у її застосуванні. Пленум Верховного Суду України, намагаючись визначити єдиний підхід до моменту укладення трудового договору, у своїй постанові від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив що договір вважається укладеним, якщо видано наказ про призначення та фактично допущено працівника до роботи.

Трудовий договір визначає взаємні права та обов’язки сторін, умови праці працівника. Їх сукупність складає зміст трудового договору. Основна частина таких умов, прав і обов’язків регулюється законодавством про працю у централізованому порядку (тривалість робочого часу, відпусток, правила охорони праці і т.д.) та колективним договором і не може змінюватися за згодою сторін. До обов’язкових, окрім вже зазначених умов про місце роботи, трудову функцію, час початку виконання трудової функції, розмір винагороди за виконану роботу, відносять і умову про строк дії трудового договору.

Правове становище працівників, що уклали строкові трудові договори, загалом не відрізняється від правового становища працівників, які уклали трудові угоди на невизначений термін (зокрема, вони також мають право на відпустку, грошову компенсацію за невикористану відпустку тощо). Найсуттєвішою ж відмінністю між безстроковими та строковими трудовими договорами є те, що останні, зазвичай, припиняються внаслідок закінчення строку, на який їх було укладено (при цьому не потрібно ані заяви працівника, ані обґрунтування причин його звільнення).

Отже, трудовий договір – це угода, яка визначає взаємні права та обов’язки сторін договору, а сукупність цих прав та обов’язків складає зміст трудового договору. Основна частина таких умов, прав і обов’язків регулюється законодавством про працю у централізованому порядку, колективним договором, і не може змінюватися за згодою сторін. Інша частина умов трудового договору, яка не урегульована законодавством про працю та колективним договором, виробляється угодою сторін. У трудовому договорі поєднуються воля працівника, найчастіше вона виражена у формі письмової заяви, та воля роботодавця, яка знаходить свій вираз у формі наказу чи розпорядження про зарахування працівника на роботу.

Умови укладення строкових трудових договорів

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про працю України строковий трудовий договір може бути укладено лише у разі, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 6 листопада 1992 p. (із змінами і доповненнями) роз’яснив судам, що при укладенні трудового договору на певний строк цей строк встановлюється угодою сторін і може визначатися не тільки конкретним періодом, але також і настанням певної події, наприклад, повернення на роботу робітниці з відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною; працівника, який звільнився з роботи в зв’язку із призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу. Строковий трудовий договір може укладатися для заміни тимчасово відсутнього працівника.

У ч. 2 ст. 23 КЗпП йдеться не про умови праці (небезпечні, шкідливі тощо), а саме про характер та умови виконання роботи, через які роботодавець не має можливості надати працівникові постійну роботу – наприклад, при прийнятті на роботу, яка не виконується постійно чи для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи (скажімо, для заміщення працівників, яким надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). Також строковий трудовий договір може бути укладеним на період знаходження у відпустці по вагітності і пологах основного працівника. При цьому, по закінченню даної відпустки і наданню основному працівнику відпустки по догляду за дитиною строковий трудовий договір має бути продовженим на новий період, в іншому випадку він стає безстроковим. Про призначення на посаду за строковим трудовим договором обов’язково зазначається у заяві працівника про призначення на посаду. Запис про строковий характер трудового договору в трудовій книжці не робиться, але в наказі про призначення (прийняття) на посаду обов’язково має бути зазначено, що особа призначена на посаду за строковим трудовим договором, а також строк трудового договору.

Строк трудового договору, якщо він не визначається часом виконання певної роботи, може визначатися згідно з вимогами ст. 241-1 КЗпП, навіть якщо його неможливо точно визначити.

Різновидом строкових трудових договорів є контракт. Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору встановлюються угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України, його можна застосовувати лише у випадках, прямо передбачених законами України. Контракт укладається у письмовій формі (п. 3 ст. 24 КЗпП) і підписується роботодавцем і працівником. Контракт оформляють у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної зі сторін, він набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами і зазначеної в тексті контракту. Контракт слугує підставою для видання наказу про прийняття працівника на роботу з дня, встановленого в контракті. Відповідно до постановиПленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9, власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України.

Необхідно звернути увагу на те, що законодавство не встановлює обов’язку роботодавця попереджувати працівника про майбутнє звільнення у зв’язку із закінченням строку договору. У разі ж, коли продовжувати трудові відносини не бажає працівник, він може або пред’явити до роботодавця вимогу про звільнення, або ж просто відмовитися приступити до роботи наступного дня після закінчення строку трудового договору. Але, якщо після закінчення строку договору трудові відносини фактично тривають (тобто працівник виходить на роботу, а роботодавець його до неї допускає) і жодна зі сторін не вимагає припинення цих відносин, дія даного договору відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КЗпП вважається продовженою на невизначений строк. Це означає, що у подальшому звільнити працівника у зв’язку із закінченням строку договору буде неможливо – роботодавець зможе розірвати трудовий договір за власною ініціативою лише за наявності загальних підстав, передбачених трудовим законодавством. Тому, щоби уникнути таких небажаних ситуацій, пропонується під час укладання строкових трудових договорів записувати конкретну дату його розірвання (число, місяць, рік) по яку укладено строковий трудовий договір.

Відповідно до ст. 39-1 КЗпП, трудові договори, переукладені один чи кілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Строковий трудовий договір вважається переукладеним з дати прийняття працівника на роботу, що вказана у відповідному наказі, виданому на підставі укладеного наступного строкового трудового договору. При цьому проміжок часу між датою звільнення працівника і датою прийняття на роботу за новим строковим договором не має суттєвого значення.

Переукладення строкового трудового договору у випадках, що підпадають під ч. 2 ст. 23 КЗпП, не тягне набуття трудовим договором характеру безстрокового. Але це положення не поширюється на трудові договори з тимчасовими працівниками. На думку Верховного суду України, ст. 39-1 КЗпП України може застосовуватися, коли строкові трудові договори були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру майбутньої роботи або умов її виконання та інтересів працівника.

Припинення строкових трудових договорів

3.1. Припинення строкового трудового договору по закінченню строку.

Строкові трудові договори підлягають припиненню по закінченні строку. Однак, самого лише факту закінчення строку договору все одно замало для припинення його дії – для цього необхідно волевиявлення хоча б однієї зі сторін договору. Так, роботодавець, що бажає розірвати трудові відносини, повинен не пізніше, ніж в останній день роботи працівника за строковим договором, видати наказ про його звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП (закінчення строку договору).

Припинення договору після закінчення строку не вимагає заяви працівника. Власник також не зобов’язаний попереджати або в іншій спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України. Припинення трудового договору після закінчення строку можливе тільки протягом одного дня. Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників день звільнення працівника є останнім днем його роботи, тобто останнім днем дії строкового трудового договору. Якщо в останній день строку трудового договору працівник не був звільнений, трудові відносини фактично тривають, договір вважається продовженим на тих же умовах, але вже на невизначений строк. Якщо в останній день роботи працівник на роботі був відсутній внаслідок тимчасової непрацездатності або без поважних причин, наказ про звільнення видається, вноситься запис про звільнення в трудову книжку, а працівника телеграмою чи рекомендованим листом повідомляють про звільнення і необхідність одержання трудової книжки. Звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності у зв’язку із закінченням строку трудового договору не позбавляє його права на одержання допомоги по соціальному страхуванню протягом встановлених строків чи до видужання.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, коли дитина потребує домашнього догляду, до досягнення віку, визначеного у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною шестирічного віку, одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, на підставі закінчення строкового трудового договору буде правильним лише за умови, що працівниці була запропонована інша робота або вона працевлаштована на іншому підприємстві.

Припинення трудового договоруза угодою сторін

За згодою сторін може припинитися як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Таке припинення можливе в будь-який час, коли між власником або уповноваженим ним органом і працівником досягнута угода про припинення трудового договору. Пропозиція про припинення трудового договору може надходити з боку як працівника, так і власника або уповноваженого ним органу. Якщо друга сторона погоджується з висловленою пропозицією, то вважається, що сторони досягли угоди про припинення трудового договору, і працівник звільняється з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України, при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП) і працівник звільняється за два тижні з дня подання заяви у той же день тижня, в який поступила та була зареєстрована заява про звільнення.

Закон не перешкоджає тому, щоб за згодою сторін припинялися трудові договори, укладені на невизначений строк. Однак, практична потреба у використанні п. 1 ст. 36 КЗпП незначна і з’являється, насамперед у сторін строкового трудового договору для його дострокового припинення, коли в кожної зі сторін немає права на дострокове розірвання строкового трудового договору.

Закон не встановлює форми угоди сторін про припинення трудового договору. Тому така угода може бути виражена як в усній, так і в письмовій формі. Більш доцільною є письмова форма, оскільки вона є достовірним фактом досягнення угоди між сторонами.

Якщо пропозиція про припинення трудового договору надходить від працівника, то він подає письмову заяву, в якій викладає своє прохання про звільнення з роботи та зазначає конкретну підставу звільнення.

В разі відсутності згоди однієї сторони на пропозицію іншої розірвання трудового договору проводиться за ініціативою працівника чи власника або уповноваженого ним органу. Працівник може запропонувати власнику або уповноваженому ним органу припинити з ним трудові відносини за угодою сторін і тоді, коли власник або уповноважений ним орган проводить підготовку до звільнення працівника за своєю ініціативою.

Розірвання строкового трудового договору з ініціативи власника

Строковий трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом і до закінчення строку його дії, але тільки з підстав, передбачених для звільнення з ініціативи власника, згідно зі ст.ст. 40 і 41 КЗпП та у інших випадках.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 ст. 40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації, та звільнення працівника за власним бажанням.

Звільнення за підставою, зазначеною у п. 7 ст. 36 КЗпП на практиці викликає труднощі, оскільки в ній не зазначено, який саме документ є підставою для прийняття рішення про припинення трудового договору та в який строк воно приймається. Єдиним документом, який свідчить про засудження працівника, є вирок суду, саме він і може бути підставою для прийняття рішення про припинення трудового договору. Підставою для припинення трудового договору є не винесення судом вироку, а набрання ним законної сили. Слід мати на увазі, що застосування до працівника запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою не може бути підставою для припинення трудового договору. Якщо працівник перебуває під слідством, а строк його договору закінчується, він звільняється на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. На час слідства строковий договір не продовжується.

Крім загальних підстав, передбачених КЗпП України ( ст. ст. 36-41КЗпП), державна служба припиняється на підставах, встановлених ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Зокрема, стаття 30 Закону України «Про державну службу» встановлює підстави припинення державної служби: порушення умов реалізації права на державну службу (ст. 4 цього закону); недотримання вимог, пов’язаних з проходженням державної служби, передбачених статтею 16 Закону; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (ст. 23 Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі ( стаття 12 Закону); відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.

Звільнення з підстав, передбачених ст. 30 Закону України «Про державну службу», проводиться без згоди первинної профспілкової організації. У трудову книжку вноситься запис про припинення державної служби з посиланням на відповідний пункт ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Статтями 7, 8 та 9 Закону України «Про боротьбу з корупцією» визначено, що за вчинення корупційних діянь, якщо вони не містять складу злочину, порушення спеціальних обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а також за порушення вимог фінансового контролю тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу. Підставою є постанова суду, яка набрала чинності. Відповідно до ст. 12 даного Закону, постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, у триденний строк направляється відповідному державному чи виборному органу для вирішення питання згідно з чинним законодавством.

Отримавши таку постанову суду, відповідно до законодавства, керівник державної установи, де працює державний службовець, якій вчинив корупційне діяння, видає наказ про припинення державної служби.

У випадку неподання державним службовцем у встановлений термін декларації про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан, передбачену ст. 13 Закону України «Про держану службу», необхідно скласти відповідний акт та відібрати пояснення в особи, яка порушила вимоги фінансового контролю. На підставі зазначених документів керівник установи відповідно до п. 7 ст. 30 зазначеного Закону має прийняти рішення щодо припинення такою особою державної служби.

У трудову книжку звільненого державного службовця може вноситися запис про припинення державної служби відповідно до п. 2 ст. 30 або припинення державної служби згідно з п. 7 ст. 30 зазначеного Закону.

Переведення працівника за його згодою на іншу роботу є підставою для припинення трудового договору лише у тому випадку, коли воно здійснюється на інше підприємство, установу, організацію. При цьому не має значення, за чиєю ініціативою проводиться переведення – за ініціативою працівника, власника або уповноваженого ним органу чи за розпорядженням вищого органу.

Умовою здійснення переведення на іншу роботу є згода працівника на переведення, розпорядження вищого органу або погодження між керівниками обох зацікавлених підприємств, наказ власника або уповноваженого ним органу за попереднім місцем роботи про припинення трудового договору в зв’язку з переходам на інше підприємство. На цьому новому підприємстві, в свою чергу, повинен бути наданий наказ про зарахування працівника на роботу за переведенням.

Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника

Строковий трудовий договір, відповідно до ст. 39 КЗпП України, підлягає розірванню на вимогу працівника до закінчення строку, на який його було укладено. Це допускається у таких випадках:

  • хвороби або інвалідності працівника, які перешкоджають виконанню ним своїх посадових обов’язків;
  • порушення власником, або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору (При цьому працівнику обов’язково виплачується вихідна допомога);
  • якщо працівник, відповідно до ст. 38 КЗпП, має право на звільнення у визначений ним строк до закінчення двох тижнів після попередження про звільнення, у зв’язку із неможливістю продовжувати роботу.

Але якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, за наявності поважних причин, перелік яких у згаданій статті не є вичерпним, власник має звільнити працівника в строк, про якій він просить. Усі зазначені причини об’єднані однією загальною ознакою – неможливістю продовжувати роботу.

Згідно зі ст. 38 КЗпП власник зобов’язаний звільнити працівника в строки, про які він просить, якщо власником або уповноваженим ним органом не виконується законодавство про працю або умови трудового договору. При цьому працівнику обов’язково виплачується вихідна допомога. Крім того, по закінченні двотижневого строку працівник має підтвердити своє бажання звільнитися. Якщо ж він не залишає роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник не вправі звільнити його відповідно до раніше поданої заяви, а працівник може відкликати заяву про звільнення. Тільки в тому випадку, коли власник запросив на в майбутньому вакантну посаду іншого працівника в порядку переведення, працівник позбавляється права відкликати свою заяву про звільнення.

Якщо в своїй заяві працівник зазначив конкретну дату звільнення, то в цей день його має бути звільнено, незалежно від того, що він був тимчасово непрацездатний або перебував у відпустці. Отже, до двотижневого строку попередження про розірвання трудового договору з ініціативи працівника зараховується період перебування у відпустці та період тимчасової непрацездатності. Листок непрацездатності, виданий працівникові за страховим випадком, що настав у період перебування у трудових відносинах із установою, потрібно оплатити, незважаючи на факт звільнення працівника. Згідно із ст. 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового соціального страхування» від 11 січня 2001 р. перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання, не пов’язаного з нещасним випадком на виробництві, оплачуються коштом власника, а починаючи з шостого дня непрацездатності виплачується допомога за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

При звільненні працівника з роботи видається наказ, в якому зазначаються підстава розірвання трудового договору з посиланням на відповідний пункт і статтю закону. На підставі цього наказу до трудової книжки вноситься запис про звільнення із зазначенням причини та посиланням на відповідну статтю КЗпП України або Закону України «Про державну службу». Звільнення не може здійснюватися з підстав, не передбачених законом.

Український юридичний портал

Трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

(Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законами № 871-12 від 20.03,91, №6/95-ВР від 19.01.95)

1. Процес праці здійснюється не тільки в просторі, айв часі. Тому трудові відносини не можуть існувати безвідносно від часу. В усіх випадках сторони трудового договору повинні виразити волю з приводу строку перебування у трудових відносинах. Якщо ж вони не обумовили час існування трудових відносин, вважається, що сторони уклали трудовий договір на невизначений строк.

2. Трудовий договір на невизначений строк є найбільш з поширених трудових договорів як підстави виникнення трудових відносин. їх перевагою для працівників є те, що вони створюють між сторонами стабільні трудові відносини, робота триває протягом невизначеного часу.

Водночас працівнику належить право у будь-який час поставити питання про припинення трудових відносин у порядку, передбаченому законодавством, незалежно від наявності для цього у працівника поважних причин.

3. Коли сторони при укладенні трудового договору обумовлюють певний строк його дії, такий трудовий договір вважається строковим. Строкові трудові договори можуть бути різних видів: на певний строк, до настання певної події, на час виконання обумовленої роботи, контракт, на виконання сезонної роботи, на виконання тимчасової роботи.

При визначенні строку трудового договору сторони визначають певний календарний період: місяць, декілька місяців, рік, декілька років.

4. Частина друга коментованої статті зазначає, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не може бути встановлено на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, або в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Абзацем 3 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» також наголошено, що на визначений строк трудовий договір укладається у разі, коли він не може бути укладений на невизначений строк. Укладення трудового договору на певний строк без урахування характеру наступної роботи є підставою для визнання його у цій частині недійсним.

5. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк може встановлюватись погодженням сторін як на конкретний термін, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною) або строком виконання певного обсягу роботи. В останньому випадку строк дії трудового договору встановлюється не в календарних датах настання події, а визначається часом виконання обумовленого обсягу робіт.

6. Різновидами строкового трудового договору є договори про тимчасову і сезонну роботи. Тимчасовими визнаються роботи, що тривають не більше двох місяців. При укладенні трудового договору для тимчасової заміни відсутнього працівника, за яким зберігається його місце роботи (посада), строк договору не може бути більше чотирьох місяців.

Угода сторін про тимчасовий характер роботи повинна бути застережена в наказі. Власник або уповноважений ним орган не має право в одностороньому порядку змінити обумовлений строк тимчасової роботи (Информационный бюллетень Верховного Суда УССР. — 1990. — № 73. — С. 42).

7. Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються протягом певного періоду року — сезону, що не перевищує шести місяців. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 278 від 28 березня 1997 р. До сезонних галузей віднесені лісова промисловість і лісове господарство, торф’яна промисловість, сільське господарство, переробні галузі промисловості, санаторно-курортні галузі і заклади відпочинку. В кожній з цих галузей визначені певні види робіт, які вважаються сезонними. Роботи, які в цьому Списку не зазначені, сезонними не вважаються, хоча б вони і виконувались не більше шести місяців.

Порядок організації сезонних робіт визначений Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 27 квітня 1998 р.

8. Строковим трудовим договором є також контракт. Контрактна форма трудового договору відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 170 від 19 березня 1994 р. застосовується у випадках, прямо передбачених чинним законодавством, щодо працівників, які працюють або працевлаштовуються за трудовими договорами на визначений строк чи на час виконання певної роботи. Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 цього Кодексу недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище працівника порівняно із законодавством України (пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 p.).

У контракті передбачаються обсяги запропонованої роботи та вимоги до її якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов’язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати і організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов’язань, професійних особливостей та фінансових особливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

9. Не усякий строковий трудовий договір є контрактом. Правова оцінка контракту як юридичного факту не рівнозначна характеристиці трудового договору. Трудовий договір завжди укладається при прийнятті на роботу. Контракт може бути укладений при здійсненні трудових відносин, наприклад, з метою встановлення особливих умов, збагачення змісту трудових відносин.

Стаття 23. Строки трудового договору

Трудовий договiр може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторiн;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договiр укладається у випадках, коли трудовi вiдносини не можуть бути встановленi на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або iнтересiв працiвника та в iнших випадках, передбачених законодавчими актами.

  • Jobs.ua
  • Про компанію
  • Контакти
  • Інформер
  • Мапа сайту
  • Рубрики | Міста
  • Привила сайту
  • Питання та відповіді (FAQ)
  • Угода користувача
  • Шукачу
  • Створити резюме
  • Послуги для шукача
  • Пошук вакансій
  • Підписка на вакансії
  • Всі вакансії
  • Гарячі вакансії
  • Вакансії VIP-компаній
  • Вакансії агентств
  • Роботодавцю
  • Додати вакансію
  • Послуги для роботодавця
  • Пошук резюме
  • Підписка на резюме
  • Всі резюме
  • VIP резюме
  • В допомогу HR
  • Класифікатор професій
  • Навчання
  • ВНЗ
  • Коледжі
  • Технікуми
  • Училища
  • Курси мов
  • Підвищення кваліфікації
  • Навчання за кордоном
  • МВА освіта
  • Корисно
  • Новини компанії
  • Статті про працевлаштуванння
  • Статистика по зарплатах
  • Законодовство та право
  • Посадові інструкції
  • Каталог компаній
  • Центри зайнятості України
  • Тренінги
  • Наші сайти
  • Pro-robotu.ua
  • Training.ua
  • Arendazala.com.ua
  • Srochno.ua
  • Profi.ua
  • Personal.ua
  • Ladyjob.com.ua

Всі права захищені.

Адміністрація може не розділяти точку зору авторів інформаційних матеріалів та не несе відповідальності за розміщену користувачами інформацію.

Роз’яснення по питанню припинення строкового трудового договору

Правове становище працівників, що уклали строкові трудові договори, на підставі п.2 ст. 23 КЗпП України, переважно не відрізняється від правового становища працівників, що уклали трудові договори на невизначений строк. Водночас працівник, що уклав строковий трудовий договір, після закінчення обумовленого строку підлягає звільненню.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Звільнення здійснюється за наказом власника. Свою волю на укладення строкового трудового договору працівник уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов’язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП.

Припинення трудового договору після закінчення строку трудового договору можливе тільки протягом одного дня. До закінчення строку трудового договору звільнення було б незаконним. Правда, наслідки такого порушення не дуже істотні. У разі виникнення спору суд може тільки змінити дату звільнення на пізнішу, ту, що відповідає даті закінчення трудового договору. Підстав для поновлення на роботі в такому випадку не буде, якщо тільки до моменту винесення судом рішення по спору про поновлення на роботі строк трудового договору закінчився.

Варто також враховувати, що відповідно до ст. 3 Закону «Про відпустки» у разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки, а датою звільнення є останній день відпустки.

Якщо ж в останній день строку дії трудового договору працівник не був звільнений, трудові відносини вважаються продовженими на невизначений строк, якщо тільки жодна із сторін не вимагає припинення трудових відносин (ст. 391 КЗпП)

Оскільки згідно з ч.2 ст.23 КЗпП (в редакції від 19 січня

1995 року) трудовий договір на визначений строк укладається лише у

разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути

встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання,

або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших

випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового

договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є

підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Отже якщо строковий трудовий договір укладено всупереч правилам ст. 23 КЗпП, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв’язку з закінченням строку.

Смотрите еще:

  • О гос регистрации юр лиц и ип Федеральный закон от 8 августа 2001 г. N 129-ФЗ "О государственной регистрации юридических лиц и индивидуальных предпринимателей" (с изменениями и дополнениями) Информация об изменениях: Федеральным законом […]
  • Зопп 25 ст Товар ненадлежащего качества - ЗАКОНЫ РФ РОССИЙСКАЯ ФЕДЕРАЦИЯ О ЗАЩИТЕ ПРАВ ПОТРЕБИТЕЛЕЙ (с изменениями и дополнениями от 2 июня 1993 г., 9 января 1996 г., 17 декабря 1999 г., 30 декабря 2001 г., 22 августа, […]
  • Ст 16 ч2 закона о защите прав потребителей закон потребителя - ЗАКОНЫ РФ РОССИЙСКАЯ ФЕДЕРАЦИЯ О ЗАЩИТЕ ПРАВ ПОТРЕБИТЕЛЕЙ (с изменениями и дополнениями от 2 июня 1993 г., 9 января 1996 г., 17 декабря 1999 г., 30 декабря 2001 г., 22 августа, 2 ноября, […]
  • Юридическая консультация ук рф Евразийский юридический портал Бесплатная юридическая консультация онлайн, помощь юриста и услуги адвоката ОБЩАЯ ЧАСТЬ ( 0 ) Раздел I. Уголовный закон ( 0 ) Глава 1. Задачи и принципы […]
  • Тушинский мировой суд циолковского дом 4 Мировые судьи (Тушинский суд), Южное Тушино, с/у 162-164 Судебный участок мирового судьи №162 Мировой судья: Татаринцева Олеся Николаевна Телефон для справок: 8 (495) 490-67-92 Телефон судебного участка: 8 […]
  • Государственный технический осмотр транспортных средств стоимость Вакансия в Челябинске для целеустемленных и активных. Зарплата 25 000 - 50 000 руб. Стоимость проверки технического состояния транспортных средств с использованием средств технического диагностирования при […]
  • Военный комиссариат республика карелия Военные комиссариаты подрубрика 186870, Суоярви, Комсомольский пер., 3, Карелия респ. ВОЕННЫЙ КОМИССАРИАТ Г. СОРТАВАЛА И ЛАХДЕНПОХСКОГО РАЙОНА 186790, Сортавала, Карельская ул., 21, Карелия респ. 186420, […]
  • 166-1 ук рф Из УК РФ предлагают исключить статью об уголовной ответственности за угон транспортных средств без цели хищения С указанной инициативой выступила группа депутатов Госдумы. Внесенным ими законопроектом […]